«Щоб планувати майбутнє, треба спочатку проаналізувати минуле»

«Щоб планувати майбутнє, треба спочатку проаналізувати минуле»

Інтерв’ю із засновником та президентом Інвестиційної групи «Універ»  Тарасом Козаком.

Управління фінансами: Нещодавно Національний банк вчергове суттєво знизив облікову ставку. Чого чекати щодо цього у 2020 році?

Тарас Козак: Щоб планувати майбутнє, треба спочатку проаналізувати минуле: що у нас було, що ми маємо, чому така ситуація. Величезна інфляція 2015 року призвела до зміни мандату НБУ: якщо раніше пріоритетом вважалася курсова стабільність, то зараз цінова стабільність. Ми говоримо не так про курс, як про інфляцію, що я вважаю правильним і сучасним. Громадян мають цікавити не так цифри на валютних кіосках, як те, скільки за свої гривні вони зможуть купити товарів та послуг. 

Національний банк зумів довести, що політика інфляційного таргетування в Україні працює. Ми побачили, що інфляція протягом 2019 року знизилася майже до 5 %. Проте не все так добре. Є ціла низка зауважень до НБУ, зокрема й щодо облікової ставки. Ми бачимо, що Нацбанк викуповує велику кількість валюти і я вважаю це правильним. Нацбанк раніше був не готовий згладжувати піки курсів валюти, сьогодні є розуміння того, що потрібно викуповувати надлишок валюти. Це фактично можна порівняти із маятником: що далі ми цей курс відхили, то більше він піде назад.  Ми можемо мати курс 30 чи 35 гривень за долар, і тоді для його стабілізації будуть потрібні серйозні резерви. Ці резерви треба формувати зараз, а потім не варто жаліти і треба буде їх продати, щоб задовольнити попит і стабілізувати коливання курсу.  

Це про курс. А щодо інфляції, то ми розуміємо, що ставка була дуже високою — 18 %. В Україні завжди існують певні ризики, а ризики 2019 року були ризиками політичними: вибори президента, а потім нового парламенту. І Національний банк став більше зважати на ці ризики, і менше на те, що інфляція падає. Звісно, якби до влади прийшли популісти, які намагалися би видати за рахунок НБУ дешеві кредити певним галузям, допомогти вчителям, лікарям, які могли би взяти під контроль Нацбанк, то інфляція стала б досить великою. Тому Нацбанк вчиняв правильно, утримуючи високу облікову ставку. Але коли стало зрозуміло, що новий президент не пішов шляхом популізму, попри свої неоднозначні передвиборчі лозунги, що він готовий співпрацювати з МВФ, проводити збалансовану політику і не дуже втручається в монетарну політику НБУ, ці ризики потрібно було зменшити і почати вже слідкувати за інфляцію. НБУ робив це дуже повільно, і ставку почав знижувати повільно по пів відсотка, що взагалі дуже несуттєво. 

У. Ф.: Що ж потрібно було робити?

Т.К.: Я вважаю, що треба було швидко знижувати облікову ставку і орієнтуватися лише на інфляцію, бо ризики будуть завжди, а економіка в нас одна і вбити її легко. В мандаті Нацбанку зазвичай немає вимог щодо зростання економіки чи збільшення кількості робочих місць. Але скорочення виробництва, суттєвий відплив робочої сили за кордон, безперечно з певним лагом, вливатиме на силу нашої економіки, на обсяги експорту, на конкурентоспроможність наших товарів. І говорити про конкурентність наших підприємств в умовах, коли польський підприємець може залучити злоті під смішні відсотки, а українські підприємці залучають гривню під 25 %, не варто. Така ситуація робить їх неконкурентноспроможними. І якщо говорити про конкуренцію наших експортерів зі східноєвропейськими, то передусім ми програємо через дороговизну кредитних ресурсів. 

У. Ф.: Чимало експортерів скаржаться на укріплення гривні…

Т. К.: Давайте подивимося не на те, виросла гривня чи впала, а на складові виробництва за витратами. Електроенергія в нас за цілком нормальною ціною, робоча сила дешевша, розмір податкових ставок теж загалом не вищий. Хоча, звісно, є проблеми з адмініструванням податків. І нам би дуже допомогло, якби в нас були дешеві кредити. Основна проблема нашої економіки — вартість коштів на ринку. У Нацбанку мали би  це розуміти і  значно швидше знижувати облікову ставку. Адже мати при інфляції 5,1 % облікову ставку 13,5 %, а до зниження 15,5 %, тобто утричі або на 10 % вищу за інфляцію — це просто нонсенс. Я сподівався, що останнє зниження буде хоча б на 2,5 %, бо в нас немає великих загроз, і висока облікова ставка сама вже стає загрозою.

Отже, якщо з курсовою політикою Нацбанку можна погодитися, то з політикою монетарною варто сперечатися. Втім це не має бути ультиматумом. Тому що прикриваючись незадоволенням монетарною політикою,  певні сили бажають змінити політику Нацбанку стосовно контролю за банківською системою та вплинути на позицію Нацбанку щодо «Приватбанку». 

У.Ф.: Наскільки, на вашу думку, великим є ризик безпосереднього втручання в роботу Нацбанку?

Т. К.: Такий ризик досить великий. Ми бачимо, що перехід Тимофія Милованова з Ради Нацбанку в Міністерство економіки фактично поділив раду Нацбанку 4 на 4. І в якийсь момент у них виникли труднощі з обранням голови Ради. Тепер ситуація є такою: після оновлення складу Рада Нацбанку стала дозволяти собі занадто емоційні висловлювання щодо керівництва Нацбанку і Мінфіну. І те що в риториці проскакує шкідливий вислів «піраміда ОВДП», на їх совісті. 

У. Ф.: Ви говорили, що нашим підприємцям заважають високі кредитні ставки. Ми чуємо заяви влади про кредити для малого бізнесу під 5 %. Наскільки реалістичною є така політика при чинній обліковій ставці?

Т. К.: Я вважаю, що це цікавий крок, який може зробити уряд у разі високих облікових ставок, тобто уряд частково буде компенсувати відсоток, за яким малий та середній бізнес отримуватиме кредити для створення нових робочих місць. Це правильний підхід, тому що банк бере на себе відповідальність за повернення кредиту, отже, він зацікавлений, аби бізнес, який отримає такий кредит, був чесним та прозорим. А уряд частково фінансує лише кредитну ставку. Причому ця ставка досить швидко повернеться від тих самих податків. Тут дуже важливо, щоб все було правильно побудовано. Якщо ці кошти справді підуть на створення офіційних робочих місць, і з цих робочих місць буде сплачуватися ПДФО та ЄСВ, то держава досить швидко поверне витрати на компенсацію ставки кредиту. Головне, щоб перевірка такого підприємця була, по-перше, надійною, по-друге, не обтяжливою для бізнесу. Щоб це не були якісь державні перевірки спеціальним агентством, а були звичайні перевірки банком отримувача кредитів.

У. Ф.: Так, бо в нас цей дешевий кредит врешті-решт може  стати дуже коштовним…

Т. К.: Так, у нас багато державних органів, що  із задоволенням перевіряють економічні злочини. Навіть якщо немає ніякого злочину, його можна придумати і взяти підприємця на гачок. Він почне шукати шляхи, як з цього гачка злізти, і заплатить, щоб не було боляче. Інакше кажучи, це  має бути не додаткова регуляція, а  якийсь продукт. Він має бути цікавим і банкам, які розуміють, що кредитувати підприємця під 25 %, не перспективно, бо мало є бізнесів, спроможних такі кредити повертати. Це має бути цікаво і підприємцю, якому не вистачає коштів на діяльність. Цікаво державі, яка за якийсь час поверне витрати, а потім матиме нових платників податків. Цікаво громадянам, які, зрештою, отримають нові робочі місця, щоб не виїжджати за кордон, а працювати вдома. На жаль, раніше нам не вдавалося створювати правильний продукт, але це не означає, що не треба пробувати.

У. Ф.: Зараз часто згадують про облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Кого може зацікавити цей інструмент?

Т. К.: Не думаю, що це може  цікаво для підприємств, які зазвичай мають програму розвитку і знають, куди їм потрібно вкладати вільні кошти. ОВДП не є інструментом для довгострокових інвестицій. Це інструмент швидше для інституційних інвесторів, яких в Україні дуже мало. Інституційні інвестори — це страхові компанії, пенсійні фонди та інвестиційні фонди. Останніх у нас  дуже мало, їх загальний портфель активів — сотні мільйонів гривень, що дуже мало в масштабах країни. Для порівняння: у пенсійних фондах близько 3 млрд гривень, теж не так багато. Страхові компанії, особливо компанії страхування життя, інвестували близько 10 млрд гривень. Якщо у світі інвестиційні інвестори володіють близько 70 % активів, які торгуються на біржі, то у нас це менше відсотка. Ще одна зацікавлена сторона — банки, чимало з яких мають на балансі ОВДП, які їм влив Мінфін. Це сотні мільярдів гривень. І звісно, іноземні банки, які чимало вклали в ОВДП. 

У. Ф.: Протягом 2019 року деякі експерти говорили про наявність певних передумов для виникнення світової фінансової кризи. Чи  ймовірна вона у 2020 році?

Т. К.: Імовірність завжди є. Україна як відкрита економіка великого розміру з сировинним експортом потерпатиме від економічної кризи. Зменшення попиту на сталь та на сільськогосподарську продукцію робить наш платіжний баланс дико негативним. І девальвація, і криза в середині країни цілком реальна. Чи  буде така криза цього року? Деякі економісти очікують її ще з 2018 року. Проте у близькій перспективі такої кризи не видно. Ми бачимо, що Китай активно домовляється із США. І якщо така домовленість буде, то Китай і далі зростатиме і далі скуповуватиме ресурси з усього світу, де знайдуть місце і наші сталь та зерно. Отже, серйозних ознак того, що протягом найближчого року почнеться світова криза, немає.  Аналогічно оцінюють це і біржові трейдери, які зазвичай за пів року і більше до початку кризи починають якось реагувати. Ми бачимо, що SP 500 як основний індекс світу зростає, ба більше, постійно б’є рекорди. 

У. Ф.: А яка, на вашу думку, ймовірність внутрішньої кризи?

Т. К.: У середині країні я теж не бачу серйозних ризиків. Попри те, що бюджет щодо доходів у 2019 році не виконувався, ми добре розуміємо причину: курс долара низький, і перерахунок розмитнень за низьким курсом дає менший дохід в бюджет. З іншого боку, ми витрачаємо менше коштів на купівлю палива, виплату відсотків в іноземній валюті.

У 2020 році все має бути гаразд. Бюджет у нас дуже стриманий, консервативний, зростання закладене невеличке. Хоча багато наших партнерів вважають, що воно буде більшим за закладене в бюджеті. Є також сигнали від людей у Фонді держмайна, які дуже серйозно налаштовані на реальну приватизацію. А вона дасть надходження в бюджет і збільшить конкурентоспроможність економіки.

Ми також бачимо, що ринок землі якось запрацює, хоча, можливо, і без іноземців. Але все одно це дасть можливість фермерам купувати землю та інвестувати не тільки в зерно, а й в багаторічні насадження, що ризиковано, коли земля перебуває в оренді і її можуть забрати.

Отже, загалом все є доволі позитивним. Я оцінюю зростання ВВП  більше ніж уряд, дефіцит бюджету закладено теж невеликий — 2 %. Це найменший дефіцит за останні роки. Уряд не популістський, Верховна Рада та президент підтримують уряд, МВФ формально теж. Тому я не очікую від 2020 року якогось прориву, але ситуація має бути помірно позитивною.

У.Ф.: А от зростання економіки за 5 років на 40 %, про яке говорить уряд, на вашу думку, можливе?

Т. К.:  Якщо ми говоримо про реальне зростання ВВП на 40 %, це з кожним днем все менш імовірно. Але якщо говорити про зростання ВВП в доларах, то цілком імовірно, тому що долар більш менш стабільний. Скажімо, якщо долар буде триматися в районі 25 грн, то щорічне зростання в районі 7–8 % є цілком реальним. Українці ж поки відчувають свій добробут у доларах, їм важливо, яким буде їх доларова зарплата. і якщо вона виросте, якщо виростуть доларові заощадження, то це буде гарний сигнал про покращення ситуації.

У. Ф.: Досить багато експертів критикують домовленість, відповідно до якої розмір виплат за зовнішнім боргом прив’язаний до темпів зростання ВВП. Чи є в цьому небезпека?

Т. К.:  Це найбільша загроза. Я про неї не казав, але вона, звісно, є. Це загроза, яку ми самі собі створили, тому що ми переймаємося, що в разі зростання виплат ми будемо віддавати більше. Ми розуміємо, що в разі коли ВВП зросте цього року, в наступному нам доведеться віддати більше. І якщо економіка буде, скажімо, в не дуже доброму стані, то виникне конфлікт інтересів. Ми почнемо думати, чи варто показувати зростання. Я дуже сподіваюся, що офіс президента, Нацбанк та Мінфін готують пропозицію переводу боргу в стандартні євробонди. Якщо це відбудеться, я буду дуже щасливий, бо це справді дозволить нам не перейматися цими виплатами. А такі виплати в разі значного зростання можуть бути величезними.

У. Ф.: І на закінчення, на що в наступному році ви радите звернути увагу інвесторам?

Т. К.:  Я б слідкував за зацікавленістю іноземців нашими ОВДП. Як тільки ми побачимо, що попит іноземців сильно впав, або Мінфін швидко знизив дохідність, або якісь негаразди з валютою, і якщо іноземці не купуватимуть на первинних аукціонах достатньо ОВДП або навіть почнуть їх продавати, це може бути першим сигналом  кризи. Це ще не буде криза, це швидше сигнал про ймовірність такої кризи. Адже ми сьогодні не можемо без іноземних інвесторів рефінансувати наш внутрішній борг. І якщо ми будемо залучати фінансування через кредити, це покаже погіршення ситуації, це означатиме збільшення валютної частини нашого боргу, збільшення ризиків і означатиме, що все може повернутися назад.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *