Автообмін інформацією щодо доходів платників. Не потрапити складно, але можливо

Автообмін інформацією щодо доходів платників. Не потрапити складно, але можливо

Дмитро Куроєдов, 

Head of wealth structuring Fidentia Trust S.A. Family Office

  1. Які країни беруть участь в автоматичному обміні? 
  2. Які компанії не мають потрапляти до обміну?
  3. Можливі варіанти уникнення обміну. Який вибрати?

Жили собі американські бізнесмени — не горювали, допоки у 2010 році не з’явився FATCA1. Набридло американській державі терпіти несплату податків її громадянами, і вирішила вона зобов’язати всі фінансові установи з усього світу збирати інформацію про рахунки і доходи своїх громадян. Звісно, ніхто не хотів сперечатися із США, ось і почали всі доносити. А ті банки, які мали сумніви, отримували штрафи від сотень мільйонів до кількох мільярдів (один тільки Credit Suisse заплатив $ 2,5 млрд).

______________

1  Закон про податкову звітність щодо закордонних рахунків (англ. Foreign Account Tax Compliance Act).

Після цього й інші країни надто зраділи можливості збирати інформацію про іноземні доходи своїх громадян (особливо тих, хто не платить, ховаючись по всьому світові) і підписали Багатосторонню угоду компетентних органів (Multilateral Competent Authority Agreement, MCAA) і Єдиний стандарт звітності з автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки (Common Reporting Standard, CRS), які були розроблені на підставі ст. 6 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах 1988 року (в редакції Протоколу 2010 року).

Країна, що приєдналася до автоматичного обміну, отримує відомості з інших країн, які підтвердили готовність до обміну саме із країною, яка щойно приєдналася, як на підставі участі у багатосторонній угоді, так і на підставі двосторонніх угод. Наразі до автоматичного обміну приєдналося 100 країн, 12 — перебувають у процесі, а 45 — думають (рис. 1).

Як вже було зазначено, США не беруть участі в автоматичному обміні, оскільки вони вже мають свою двосторонню систему обміну FATCA. Тому США анонсують готовність надавати інформацію на підставі двосторонніх угод2.

______________

2  Наприклад, більше кількох десятків тисяч рахунків було здано США в обмін щодо ізраїльських резидентів.

До автоматичного обміну потрапляють відомості про рахунки фізичних осіб, а  також відомості щодо «пасивних» структур, а саме: а) щодо юридичних осіб (компаній, фундацій); б) щодо структур на підставі угод (трастів, партнерств, корпорацій), які не є фінансовими установами. Пасивна компанія/структура з балансом рахунку до $ 250 тис. не потрапляє в обмін.

Для довідки 

Під пасивними компаніями мають на увазі неактивні компанії, а також інвестиційні структури (основний дохід яких пов’язаний з інвестуванням/реінвестуванням або торгівлею фінансовими активами, що здійснюється на підставі дискреційного мандата банку або керуючої компанії на управління активами), які не є фінансовим інститутом в юрисдикції, що бере участь в обміні.

Важливо пам’ятати, що інформацію в межах автообміну збирають фінансові установи, розташовані в країні, яка бере участь в обміні, а не провайдери компаній, як зазвичай уявляє собі чимало фінансистів. Інформацію збирають не тільки банки, а й інші учасники фінансового ринку: брокери, керуючі, інвестиційні фонди, окремі страхові компанії, інші інвестиційні структури (торгівля інструментами грошового ринку, управління портфелями, інвестування/реінвестування, управління або адміністрування грошей чи фінансових активів третіх осіб). Після цього інформація потрапляє до компетентного органу держави (схема).

Які компанії не мають потрапляти в обмін за задумом розробників CRS?

Це активні юридичні особи (компанії) та структури, створені на підставі угод, які не є фінансовими інститутами. Вони мають відповідати таким критеріям:

а) отримувати менше 50 % доходу за рік у вигляді пасивного доходу або менше 50 % активів генерувати такий пасивний дохід. При цьому перелік пасивних доходів має бути визначений за законодавством країни, яка надає інформацію за автоматичним обміном (див. Для довідки);

б) акції компанії (чи афілійованої особи) регулярно торгуються на біржі;

в) державна/міжнародна організація, або центральний банк, або організація/компанія, що їм належить;

г) холдингова компанія не фінансової групи (володіння акціями (навіть однієї компанії), надання фінансування або послуг для дочірніх компаній);

ґ) стартап-компанія (через 24 місяці з моменту створення має бути перекваліфікована);

д) компанія перебуває у процесі ліквідації/реорганізації (в нефінансову інституцію);

Для довідки 

Найбільш поширеними є пасивні доходи у вигляді:

  • дивідендів, відсотків;
  • роялті;
  • рентних (інакше кажучи, орендних) платежів;
  • перевищення доходів над збитками від угод з будь-якими фінансовими активами, а саме: купівлі-продажу, міни через брокерів/дилерів, ф’ючерсні, форвардні, опціонні та інші угоди щодо таких фінансових активів: цінних паперів (часток (акцій) у компаніях (трастах із широким колом учасників), векселів, облігацій), боргових розписок, договорів «своп», договорів страхування, сум за договорами накопичувального страхування життя.

Схема. Як працює автоматичний обмін

е) компанія, основним видом діяльності якої є фінансування/хеджування афілійованих компаній тільки своєї групи;

є) некомерційна (релігійна, освітня, благодійна, артистична, спортивна тощо) організація, за умови, що вона:

  • звільнена від податку на прибуток в юрисдикції реєстрації,
  • не має власників/членів, які мають права на її активи або прибуток,
  • не розподіляє прибуток/активи іншим приватним особам,
  • у разі ліквідації активи, що залишилися, передають державі чи іншій некомерційній організації.

Але між теорією і практикою є велика різниця. Наприклад, дуже багато холдингових компаній часто потрапляють до обміну. Річ у тім, що для будь-якого банку безпечніше «здати» майже будь-якого клієнта в обмін, ніж отримати претензії від свого регулятора.

У результаті автоматичного обміну податкові органи отримають фінансову інформацію про закордонні рахунки податкових резидентів України (фізичних і юридичних осіб, контролюючих осіб трастів) станом за звітний рік та на його початок/кінець. Це така інформація: а) баланс рахунку; б) загальна сума відсотків, що надійшли на рахунок за вкладом, рахунком (в тому числі депозитарним); в) загальна сума дивідендів; г) купонний дохід за облігаціями; ґ) доходи від продажу фінансових активів; д) виплати за нотами та іншими інструментами і контрактами; е) виплати за певними договорами страхування; є) інші аналогічні доходи.

Як уникнути автообміну

Треба розуміти, що без автоматичного обміну запровадження будь-якою державою законодавства про оподаткування світового доходу фізичних осіб або контрольованих структур, що йому належать, просто не працюватиме. Проте на практиці часто зустрічається позиція, яку стисло сформулював один із клієнтів: «Надходження інформації про мої закордонні активи — це те саме, що й вийти на площу в центрі міста з плакатом «У мене є активи, але немає захисту». Людина готова сплачувати податки, але боїться «фізичних» ризиків.

Пропонуємо до вашої уваги варіанти без обміну. Їх варто оцінити дуже уважно.

1 варіант

Іноземний паспорт/громадянство. Зауважимо, що це найпопулярніший варіант, тому що він простий і зрозумілий. Начебто отримав громадянство — і все. Але!!! Треба ще мати місце проживання (в тому числі utility bill, що підтверджує витрати за місцем проживання) та місце податкового резидентства/доходу з країни громадянства. Інакше комплаєнс будь-якої фінансової установи просто відмовиться відкрити рахунок (не скаже, приходьте з іншим паспортом, а просто відмовиться). Особливо після спеціальної доповіді ОЕСР, що стосується використання «золотих» паспортів (до яких належать паспорти Мальти, Кіпру, Монако, а також традиційних офшорних ОАЕ, Катару, Багам, Домініки, Барбадосу, Сейшелів, Сент-Кітс і Невіс, Гренади та інших). Річ у тім, що регулятори серйозних європейських юрисдикцій спеціально перевіряють фінансові інститути щодо роботи з інвестиційними паспортами. Можна, звісно, отримавши такий офшорний паспорт, відкрити рахунок у місцевій фінансовій установі. Але кого ж такий підхід влаштує? Окрема проблема: користування паспортом іншої держави не звільняє не тільки від обов’язку сплачувати податки за місцем реального податкового резидентства, а й від отримання штрафних та інших санкцій. Треба пам’ятати, що паспорти без реального переїзду можуть допомогти тільки у спрощенні безвізового пересування, розраховувати на них як на засіб від обміну наївно.

2 варіант

Золото або готівка в сейфі банку. Варіант, що активно обговорюється. Банки вже кілька років «репортять» готівку і золото в сейфі як кошти на рахунку фізичної особи, а рівень прискіпливого ставлення до готівки у світі зростає. Звісно, можна купити колекційні монети і заховати їх у небанківському сейфі. Ось тільки як швидко можна позбутися такого заощадження, якщо ціна золота раптом почне падати. І куди йти з отриманими від продажу коштами, які легко потраплять в обмін? Перевірку справжності колекційних монет теж ніхто не скасовував. І останнє: про отримання доходів від монет у сейфі годі й думати. Але якщо потрібне просто сховище за кордоном, такий спосіб може спрацювати.

3 варіант

Створити траст/foundation. Цей варіант активно пропонують юристи. Чим тільки не користуються люди: заснування номінальними або мертвими душами, або використання компаній як засновників, або взагалі траст без засновника. Але засновник, навіть такий курйозний, як у наведених прикладах, аж ніяк не єдиний учасник такого рішення, якого має бути розкрито. Керуючий (trustee), директор у foundation, протектор/guardian (або інша особа-контролер), бенефіціари мають бути розкриті. І навіть якщо створити некомерційний траст, користуватися ним буде майже неможливо. Дуже ретельно варто вивчити вимоги СRS до активних некомерційних структур. Вартість володіння такими трастами/foundations, що їх складно розкрити, може зростати з кожним роком. І що робити з жадібними  керуючими, які піднімають ціну? Треба пам’ятати: такий популярний інститут, як траст користується підвищеною увагою банків, а також важливо розуміти, для чого він вам.

4 варіант

Поділити володіння акціями на компанії менше 25 % «на брата» або менше 10 % з огляду на правила про контрольовані іноземні компанії (КІК). Якщо попадешся, нестрашно для оподаткування. Цей варіант обговорюють компанії. Чи можна створити таке диво? Звісно, можна. Ось тільки як керувати, скільки платити номіналам і що відповідати банку, який шукає особу-контролера і намагається зрозуміти, навіщо ця «команда футболістів» серед власників компанії? Швидше за все, банк не буде ретельно з’ясовувати і здасть усіх в обмін.

5 варіант

Страхові рішення. За останні десятиріччя страхова індустрія зробила великий крок уперед і тепер є аналогом трастів і foundations, але «з пакуванням» фінансової інституції. Вже використовують сегрегацію активів клієнта (відокремлення від активів самої страхової компанії та інших клієнтів на випадок банкрутства чи інших вимог кредиторів), можливість володіння не тільки фінансовими активами, а й акціями приватних (навіть офшорних) компаній. Активи, розміщені в страховій компанії, дуже часто захищені від сімейних претензій і позовів кредиторів. Низка страхових контрактів не потрапляє в автоматичний обмін. Але самі страхові компанії здебільшого зобов’язані повідомити про власників і бенефіціарів страхових полісів. Буде потрібним таке собі мистецтво і значний досвід, щоб створити такий механізм без обміну, що справді працюватиме і даватиме можливість без втрат не тільки скористатися ним та отримувати доходи, а і вийти з нього. Велика перевага страхових рішень в тому, що банки (навіть швейцарські) сприймають страхові компанії як кінцевих бенефіціарів активів.

6 варіант

Підрозділи в інвестиційних фондах. Саме підрозділи/компартменти (тобто відділення в інвестиційних фондах або сабфонди), на відміну від створення самих фондів, становлять інтерес як такі, що є прихованими для автообміну, оскільки інвесторів у фондах доволі багато (як за кількістю, так і за обсягом інвестицій), а окремому інвестору легше бути непомітним. Важливо, що активи в підрозділах  підпорядковані своїй власній стратегії та відокремлені (сегреговані) від активів самого фонду та інших інвесторів. А отже, ризики фонду/інших інвесторів не поширюються на активи підрозділу. Крім того, в деяких фондах дозволено придбавати акції приватних компаній. Рішення має своїх прихильників. Але зазвичай воно є більш громіздким і коштує дорожче за страхові рішення через більшу зарегульованість фондів і більшу кількість «учасників» процесу (керуючі компанії, адміністратори фонду, аудитори, яким треба платити за обслуговування).

7 варіант

Debt/equity instruments — інструменти, що поєднують боргові вимоги і прямі інвестиції. Спричиняють зовнішню стурбованість на рівні OECD, але поки не заборонені. Ці інструменти передбачають формальне володіння борговими вимогами (облігаціями та нотами), які на практиці дають можливість керувати активами як прямими. Характерна проблема використання, як і в багатьох інших варіантах, — спроба банків ідентифікувати (і потенційно здати в обмін) джерело і походження коштів, а також їх кінцевого бенефіціара. У рішеннях на кшталт такого до роботи мають бути залучені  фахівці не тільки юридичного структурування, а й такі, що мають дружні зв’язки з банками. Втім, це необхідно для реалізації будь-якого повноцінного варіанту, який реально працює.

Втеча від одних юрисдикцій, що не підтримують обмін, до інших — так собі розвага, оскільки абсолютно не розв’язує податкові питання, а крім того, звужує коло фінансових установ від країн з розвитком до країн без розвитку з відповідним рівнем фінансової безпеки. Наразі тренд ефективних  рішень з автообміну — це використання інших фінансових установ, яких банки приймають як кінцевих бенефіціарів активів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *