Державна підтримка значних інвестицій, або До кого прийде інвестиційна няня?

Державна підтримка значних інвестицій, або До кого прийде інвестиційна няня?

Відповідаємо на актуальні запитання:

  • Хто може претендувати на статус значного інвестора?
  • На яку допомогу він може розраховувати?
  • Як отримати державну підтримку?

Верховна Рада України 17 грудня ухвалила Закон України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями в Україні» (законопроєкт № 3760 від 01.07.2020 р.), який ще на стадії розроблення отримав від експертів неформальну назву «закон про інвестиційних нянь». Про те, що інвестори, які вкладуть суттєві інвестиції в економіку України, отримають цілодобову державну підтримку і персональну інвестиційну няню, яка «розмовляє п’ятьма мовами», президент заявив на інвестиційному форумі в Давосі.

Ситуація з іноземними інвестиціями в Україні і справді не надто оптимістична. Їх надходження останнім часом не зростають. Приміром, у 2017 році було залучено $ 2,5 млрд у 2018 році — $ 2,9 млрд, у 2019 році — $ 2,5 млрд. Причому за останні 15 років в Україні було реалізовано лише 16 інвестиційних проєктів вартістю понад $ 500 млн, з яких понад дві третини були сировино орієнтованими чи направленими на внутрішній ринок. У сусідів ситуація значно краща. Наприклад, у 2017 році до Польщі надійшло $ 9,2 млрд, до Чехії — $ 9,5 млрд, до Угорщини — $ 3,2 млрд. У 2018 році до Польщі надійшло $ 11,5 млрд, до Чехії — $ 9,4 млрд, а до Угорщини — $ 6,3 млрд.

На думку розробників, системи державної підтримки значних інвестиційних проєктів добре зарекомендували себе в світі, зокрема в Сербії, Угорщині, Польщі, Чехії, Словаччині та інших країнах. Запровадження такої підтримки в Україні мало створити сприятливі умови для залучення в Україну значних інвестицій (як внутрішніх, так і зовнішніх), нові робочі місця, стимулювати економічний розвиток регіонів.

Маємо зазначити, що законодавчі акти, які гарантують інвесторам певну державну підтримку, ухвалювали й раніше. Згадаймо закони України «Про режим іноземного інвестування», «Про державно-приватне партнерство», «Про концесію», «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць», «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проєктів за принципом «єдиного вікна» та інші. 

І ось з’явився ще один закон. З’ясуємо, що він пропонує.

Кому може бути надана підтримка?

Вимоги до інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями, для реалізації якого може бути надана державна підтримка, містяться в ст. 5. Інвестиційний проєкт (ІП) має відповідати таким вимогам:

Вимога 1 

Реалізація ІП на території України у певних сферах (таблиця 1).

Таблиця 1

Вимога 2 

ІП передбачає будівництво, модернізацію, технічне та/або технологічне переоснащення об’єктів інвестування у певних сферах (таблиця 1), придбання необхідного устаткування (обладнання) та комплектувальних виробів до нього. Крім того, ІП може передбачати будівництво коштом інвестора зі значними інвестиціями об’єктів суміжної інфраструктури, потрібних для реалізації ІП.

Вимога 3 

Створення упродовж строку реалізації ІП не менше 80 нових робочих місць (у першій редакції — 150) із середньою заробітною платою працівників, розмір якої не менше як на 15 % перевищує розмір середньої заробітної плати за відповідним видом діяльності в регіоні, в якому реалізується проєкт, за попередній календарний рік.

Вимога 4 

Розмір значних інвестицій в об’єкти інвестування протягом строку реалізації ІП перевищує 20 (в першій редакції — 30) мільйонів євро. Причому зазначена сума буде визначена за курсом НБУ станом на перший робочий день кварталу, в якому подається заявка.

Вимога 5 

Строк реалізації інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями не перевищує п’ять років.

Хто такий інвестор зі значними інвестиціями?

Інвестор зі значними інвестиціями (далі – інвестор) — це зареєстрована в Україні юридична особа, яка спеціально утворена для реалізації інвестиційного проєктузі значними інвестиціями, є стороною спеціального інвестиційного договору та господарська діяльність якої спрямована винятково на реалізацію інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями та виконання спеціального інвестиційного договору.

Зазначимо, що заявник має володіти 100 % акцій (часток) у статутному капіталі інвестора зі значними інвестиціями. Приміром, якщо іноземна компанія планує реалізувати ІП на базі створеної юридичної особи – резидента, то інших засновників, крім заявника, така особа мати не може.

Заявник протягом 15 календарних днів з дня утворення інвестора повинен надати уповноваженому органу інформацію про відносини контролю над інвестором, у тому числі розкрити інформацію про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності. Водночас Закон допускає можливість зміни відносин контролю над інвестором протягом строку дії спеціального інвестиційного договору, за умови що така зміна здійснюється за попереднім погодженням із КМУ.

Допомога не для всіх

Закон містить доволі довгий перелік суб’єктів господарювання, які не можуть подавати заявку на ІП. Не можуть бути такими особами зокрема:

  • державні та комунальні підприємства;
  • господарські товариства, у статутному капіталі яких понад 50 % акцій належать державі (або територіальній громаді);
  • неприбуткові підприємства, установи та організації;
  • юридичні особи, зареєстровані в державах (на територіях), віднесених до офшорних зон (а також юридичні особи, у статутному капіталі яких понад 50 % акцій (часток) прямо або опосередковано належать таким офшорним компаніям);
  • юридичні особи, які не розкрили інформацію про кінцевих бенефіціарних власників;
  • юридичні особи, зареєстровані в державі, визнаній Верховною Радою державою-агресором;
  • юридичні особи, зареєстровані в державах, внесених до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (або юрособи 10 і більше відсотків статутного капіталу яких належать таким особам);
  • юридичні особи, які на дату подання заявки мають заборгованість зі сплати податків на суму понад еквівалент 10 мінімальних заробітних плат.

Зауважимо, що чинність закону не поширюється на інвестиційні проєкти, що відповідають усім ознакам державно-приватного партнерства та готуються і реалізуються відповідно до законів України «Про державно-приватне партнерство» та «Про концесію».

Чим допоможе держава?

Державну підтримку інвестицій виписано в законі лише загально. Виділено чотири напрями такої підтримки:

  • звільнення від сплати окремих податків та зборів відповідно ПКУ;
  • звільнення від оподаткування ввізним митом нового устаткування (обладнання) та комплектувальних виробів, що їх увозять тільки для реалізації інвестиційного проєкту;
  • забезпечення переважного права землекористування земельною ділянкою державної або комунальної власності з переважним правом інвестора зі значними інвестиціями придбання такої земельної ділянки у власність після спливу строку дії спеціального інвестиційного договору;
  • забезпечення за рахунок коштів державного та місцевих будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для реалізації інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями.

Крім того, закон визначає таке: якщо для реалізації інвестиційного проєкту потрібне приєднання до мереж, що належать в тому числі суб’єктам природних монополій, то держава «сприяє інвестору зі значними інвестиціями у процесі такого приєднання». Як саме, в законі не конкретизовано.

Передбачено також, що загальний обсяг державної підтримки складатиметься з усіх вивільнених від оподаткування коштів, а також сукупної вартості всіх об’єктів суміжної інфраструктури, необхідних для реалізації інвестиційного проєкту. Такий загальний обсяг підтримки не повинен перевищувати 30 % планового обсягу значних інвестицій.

Методологію розрахунку обсягу державної підтримки для реалізації інвестиційного проєкту має визначити Кабмін.

Зазначимо, що до прав та обов’язків інвестора, визначених інвестиційним договором, може бути застосоване законодавство України, чинне на дату укладення спеціального інвестиційного договору (крім законодавства, що зменшує розмір податків чи зборів або скасовує їх, спрощує регулювання господарської діяльності, послаблює процедури державного нагляду тощо). Фактично такі гарантії, включаючи незмінний порядок справляння податків та податкових пільг, були надані іноземним інвесторам у початкових редакціях Закону України «Про режим іноземного інвестування». Проте згодом ці положення скасували.

Супровід підготовки та реалізації ІП, а також сприяння виконанню спеціальних інвестиційних договорів державою та органами місцевого самоврядування здійснює спеціальна установа, уповноважена Кабміном. Завдання, покладені на неї, доволі різноманітні:

  • надання заявникам, інвесторам організаційної та інформаційно-консультативної допомоги з питань підготовки та реалізації ІП;
  • взаємодія з органами державної влади та місцевого самоуправління;
  • розроблення пропозицій, рекомендацій, планів дій;
  • організація навчання та проведення інформаційних заходів тощо.

Зазначимо, що супровід заявника та виконання інших функцій здійснюють для заявника та інвестора зі значними інвестиціями на безоплатній основі. Порядок взаємодії уповноваженої установи із заявниками, інвесторами та органами державної влади та місцевого самоврядування має визначити Кабмін.

Як це буде на практиці?

Шлях від бажання інвестора реалізувати ІП до отримання статусу інвестора зі значними інвестиціями можна умовно поділити на кілька кроків.

Крок 1 

Підготовчий

Заявником, відповідно до закону, може бути юридична особа, зареєстрована в Україні або в іноземній державі, або декілька таких юридичних осіб, які подають заявку. Заявник, який має намір реалізувати ІП, повинен подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну інвестиційну політику (тобто до Мінекономіки) такі документи: 

  • заявку;
  • документи, що підтверджують відповідність заявника вимогам закону;
  • техніко-економічне обґрунтування ІП (вимоги до такого обґрунтування встановить Кабмін);
  • проєкт спеціального інвестиційного договору.

Необґрунтовано вимагати від заявника надання інших документів заборонено. А от якщо представники держави подбають про належне обґрунтування, ймовірно, інвестору знадобляться й інші документи.

На цьому етапі заявник може звернутися до уповноваженої установи для отримання організаційної та інформаційно-консультативної допомоги з питань підготовки документів та їх подання до уповноваженого органу.

Крок 2 

Оцінка інвестиційного проєкту

Оцінку інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями проводить уповноважений орган протягом 60 календарних днів з дня отримання всіх потрібних документів. Фактично оцінка складається з двох етапів:

  • перший етап — перевірка відповідності заявника, ІП та поданих документів установленим законодавством вимогам. Якщо за результатами першого етапу виявлено невідповідність заявника, то уповноважений орган припиняє розгляд заявки;
  • другий етап — аналіз ІП та проєкту спеціального інвестиційного договору (схема 1).
Схема 1

До проведення оцінки обов’язково мають бути залучені Антимонопольний комітет України, Мінфін, Мін’юст, Мінекології, орган місцевого самоврядування (якщо державну підтримку надає такий орган для реалізації інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями) та інші державні органи. Порядок та методологію проведення оцінки затверджує Кабмін.

З метою одержання додаткової інформації або документів, потрібних для проведення оцінки інвестиційного проєкту, уповноважений орган може звертатися з відповідними запитами до уповноваженої установи, державних органів, органів місцевого самоврядування, фінансових установ, юридичних та фізичних осіб, а ті повинні відповісти їм у строк, що не перевищує 10 робочих днів.

За результатами оцінки ІП уповноважений орган готує висновок про доцільність або недоцільність його реалізації. 

Підставою для відмови може стати, наприклад, невідповідність заявника вимогам закону, перевищення обсягу державної підтримки, що пропонується в ІП, максимально допустимого обсягу, виявлення економічних, фінансових, соціальних або екологічних ризиків та негативних наслідків, до яких може призвести його реалізація. 

Висновок має бути надісланий заявнику та уповноваженій установі протягом 5 робочих днів з дня його підписання. Цікаво, що в законі передбачено можливість оскарження заявником негативного висновку в судовому порядку, а також можливість позитивного висновку із зауваженнями. У разі отримання такого висновку заявник доопрацьовує проєкт спеціального інвестиційного договору з огляду на зауваження та надсилає його до уповноваженого органу протягом двох місяців з дня отримання таких зауважень. Інвестиційна няня і тут може стати заявнику в пригоді. 

Крок 3 

Узгодження з органами місцевого самоврядування 

У випадку позитивного висновку без зауважень (або після відповідного доопрацювання заявником отриманих зауважень) уповноважений орган протягом 30 робочих днів з дня підписання такого висновку надсилає проєкт спеціального інвестиційного договору до КМУ та відповідного органу місцевого самоврядування, який має стати стороною спеціального інвестиційного договору. Зазначимо, що тривалість розгляду заявки органом місцевого самоврядування законодавство не обмежує.

Крок 4 

Затвердження спеціального інвестиційного договору КМУ 

Орган місцевого самоврядування, до якого направлено проєкт договору, протягом п’яти робочих днів з дня ухвалення рішення про його укладення зобов’язаний повідомити про це Кабмін, який своєю чергою протягом 30 календарних днів має ухвалити рішення також про його укладення.

Договір може бути укладений на строк, погоджений сторонами, але не більше ніж на 15 років. У спеціальному інвестиційному договорі має бути визначений строк реалізації інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями, який не може перевищувати 5 років з дати укладення такого договору. Спеціальний інвестиційний договір має визначити форму та обсяг державної підтримки, наданої інвестору.

Зобов’язання КМУ та органу місцевого самоврядування (якщо він є стороною договору) щодо надання державної підтримки мають бути припинені з наступного за звітним кварталу, в якому відбулося перевищення обсягу фактично наданої державної підтримки над загальним обсягом державної підтримки, визначеним у договорі. 

Зауважимо, що інформація про загальний обсяг державної підтримки та обсяг фактично наданої державної підтримки за спеціальним інвестиційним договором є публічною, вноситься до реєстру інвестиційних проєктів. Відомості, що містяться в реєстрі інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями, є відкритими й загальнодоступними. Однак передбачено, що доступ до певної інформації може бути обмежений. Перелік відомостей, що мають бути внесені до реєстру та порядок його ведення, визначає КМУ.

Для перевірки обсягу інвестицій, здійснених інвестором в об’єкти інвестування, факту початку функціонування таких об’єктів інвестування в рамках реалізації інвестиційного проєкту та обсягу державної підтримки, наданої інвестору, може бути залучений суб’єкт аудиторської діяльності, який має право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Земельне питання

Земельна ділянка державної або комунальної власності, визначена спеціальним інвестиційним договором такою, що потрібна для реалізації інвестиційного проєкту, надається інвестору з метою користування (оренди) на строк дії спеціального інвестиційного договору. Проте оскільки закон не передбачає укладання договору на строк понад 15 років, то зазначене положення може відлякувати інвесторів, які мають намір здійснювати довгострокову діяльність.

Надання в користування (оренду) інвестору земельної ділянки, визначеної у спеціальному інвестиційному договорі, здійснюють органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування:

  • у разі надання інвестору земельної ділянки державної власності органом виконавчої влади — протягом 10 робочих днів з дня отримання клопотання інвестора про надання в користування (оренду) земельної ділянки;
  • у разі надання інвестору земельної ділянки комунальної власності органом місцевого самоврядування — протягом 5 робочих днів з дня ухвалення органом місцевого самоврядування відповідного рішення за результатами розгляду клопотання інвестора.

Відповідальність

У разі невиконання або неналежного виконання заявником або інвестором своїх зобов’язань КМУ має право достроково розірвати спеціальний інвестиційний договір в односторонньому порядку. В такому разі інвестор зобов’язаний сплатити повну суму вивільнених від оподаткування коштів у результаті його звільнення від сплати окремих податків та зборів протягом строку дії спеціального інвестиційного договору, та компенсувати державі обсяг іншої державної підтримки, наданої інвестору. Суми податку на прибуток, ПДВ, ввізного мита і плати за землю, не сплачені внаслідок надання інвестору зі значними інвестиціями протягом строку дії спеціального інвестиційного договору державної підтримки у формі звільнення від сплати податків і зборів, підлягають сплаті в порядку, визначеному Податковим кодексом України та Митним кодексом України.

Крім того, розірвання інвестиційного договору є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності наданої інвестору.

Закон набере чинності з дня, що настане за днем його опублікування. Однак державна підтримка інвесторам надаватиметься відповідно до умов укладених з ними спеціальних інвестиційних договорів, починаючи з 1 січня 2022 року.

Як бачимо, процедура укладання договору доволі складна і не гарантує позитивного результати. Надзвичайно багато повноважень закон надає Кабміну, який сам виписує правила взаємодії з інвестором, ухвалює рішення про укладання договору та його розірвання. Чимало експертів негативно відгукувалося про проєкт закону, зауважуючи, зокрема, що він містить численні корупційні ризики. Такий вибірковий підхід, у разі відсутності загального покращення інвестиційного клімату для всіх, навряд чи матиме відчутний позитивний результат. Інвесторам все ж потрібні рівні та прозорі умови ведення бізнесу, які не замінять жодні інвестиційні няні.

Олександр Даниленко, 

аудитор, директор департаменту консалтингу