Виграшна ставка. Чи допоможе закон Україні?

Виграшна ставка. Чи допоможе закон Україні?

Президент підписав закон про гральний бізнес, а НАЗК заявляє, що документ містить значні корупційні ризики. Що передбачає цей закон та якими складнощами він загрожує ринку?

Серед усіх законодавчих актів, над якими я працювала протягом 20 років моєї юридичної практики, Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (далі — Закон) посідає особливе місце. Без зайвої сентиментальності, він став одним із найскладніших проєктів у професійній кар’єрі, його важливість для суспільства підтверджується шквалом конструктивної (а інколи й не дуже) критики з боку суспільства.

Частину полеміки можна класифікувати як спір на класичні вічні теми: бюджетні надходження vs ризики лудоманії, розвиток регіонів vs залучення до азартних ігор соціально не захищених верств населення. Не думаю, що зможу додати щось нове до цієї полеміки. Тому розглянемо деякі особливості та неочевидні переваги закону.

Особливості нового Закону

Якби мене попросили назвати кілька слів, якими можна описати сутність Закону, я б назвала три слова: готелі, ціни, лотереї.

Готелі

Усі точки наземних азартних ігор (казино, гральні автомати, букмекерські пункти) створюються винятково при готелях. Традиційно найбільшу увагу ЗМІ приділяють п’ятизіркові готелі, адже до останнього здавалось, що тільки в них законодавець дозволить розміщувати казино. Фінальний текст Закону передбачає можливість розміщення казино в готелях категорії чотири зірки, якщо вони розташовані поза межами Києва. Логіка цієї норми зрозуміла: менш суворі вимоги створюють можливості для відкриття казино в регіонах, що стимулюватиме реновацію старих будівель та створення нових робочих місць (як безпосередньо в казино, так і в його потенційних контрагентів — ресторанів, будівельників, сервіс-агентств тощо). А от логіку розташування букмекерських пунктів тільки в готелях категорії три, чотири та п’ять зірок зрозуміти важко. 

Ставки на спорт в букмекерських пунктах — це традиційна фанатська дисципліна для вболівальників. Типовий для мене образ букмекерської контори: невеликий лондонський паб, де вболівальники «Челсі», яким не пощастило купити квиток на матч, збираються ввечері подивитись трансляцію гри улюбленої команди та зробити ставки.

З нормами Закону мені складно уявити схожу ситуацію в Україні. По-перше, не кожний фанат горітиме бажанням шукати поблизу готель з букмекерським пунктом. По-друге, площа букмекерського пункту не може бути меншою за 50 м2, що суперечить певній камерності букмекерського пункту як фанатської святині на п’ятничні матчі.

А ось з чим я можу погодитись, так це з розташуванням ігрових автоматів у готелях «три зірки» та вище. Ігрові автомати традиційно визнають найбільш адиктивним видом азартних ігор, тому контроль за розташуванням закладів з гральними автоматами надзвичайно важливий. Винятково «готельне» розташування гральних автоматів у приміщеннях, сукупна площа яких становить не менше 300 м2, є адекватним запобіжником появи тисяч залів з кількома гральними автоматами на зупинках та в підземних переходах.

Ціни

Ціни на ліцензії у сфері азартних ігор залишились високими. Наприклад, ліцензійні платежі за п’ять років роботи казино в Києві становитиме більше $ 10 млн, за букмекерську ліцензію — $ 5 млн, онлайн-казино — $ 1 млн.

Окрім того, розмір щорічних платежів за букмекерську ліцензію, ліцензію на онлайн-казино та гральний автомат потроюється до запуску так званої державної системи онлайн-моніторингу.

Державна система онлайн-моніторингу — це окремий програмний продукт, до якого оператори азартних ігор підключатимуть обладнання та власні системи для забезпечення фінансового та фіскального контролю. За нормою Закону, система має бути введена в експлуатацію не пізніше серпня 2022 року. Проте питання виникають як щодо строків запуску, так і щодо технічної можливості реалізації всіх заявлених до системи вимог.

Як наслідок, з таким розміром ліцензійних платежів та невизначеністю з функціонуванням державної системи онлайн-моніторингу український ринок буде привабливим для великих іноземних операторів азартних ігор та для місцевих операторів із сильним брендом, тобто для бізнесів, які можуть дозволити значні попередні інвестиції для створення офіційного ліцензованого оператора азартних ігор. 

Лотереї

Найперша версія Закону пропонувала універсальне регулювання всіх напрямів грального бізнесу в межах одного акта. Лотереї не були винятком, і до них мали б застосовуватись такі самі правила, що й до інших видів азартних ігор. 

Фінальна версія Закону виключила лотереї зі сфери свого регулювання. Ба більше, Закон не визначає лотереї видом азартних ігор. Тому нове регулювання ігрової індустрії в Україні буде розділено на де-юре азартні ігри (казино, букмекерська діяльність, гральні автомати та покер) та де-факто азартні ігри — лотереї.

У світовій практиці зустрічаються такі випадки, і приклад України непоодинокий. Але критично важливо, аби нормативні акти про азартні ігри та лотереї не містили розбіжностей та перетинів у сфері регулювання. Інакше ми знову побачимо «лотерейні» гральні автомати та «лотерейних» букмекерів (а простіше кажучи, величезний сірий ринок), які конкуруватимуть з операторами азартних ігор під прикриттям лотерейних ліцензій.

Нові складнощі

А от кому треба звернути особливу увагу на Закон, так це представникам IT-компаній, які надають послуги з розробки gambling software та сірим операторам азартних ігор.

Software Licenses

Окремим видом ліцензій у сфері азартних ігор стали ліцензії з надання послуг у сфері організації та проведення азартних ігор. Їх будуть отримувати суб’єкти господарювання — резиденти, які «надають послуги з постачання або надання програмного забезпечення, що безпосередньо використовується у сфері організації та проведення азартних ігор». Зрозуміло, кому і для чого потрібна ця ліцензія? Мені також не зрозуміло. Розпливчасті норми Закону уможливлюють припущення, що вона знадобиться розробникам програмних рішень для операторів. Оскільки позиції українських IT-компаній на ринку gambling software традиційно є сильними, напевне, чи не кожна з них намагатиметься отримати ліцензію.

А що робити тим компаніям, для яких розробка такого програмного забезпечення є окремими проєктами, що виникають іноді і не формують основне джерело доходу? Чи потрібна ліцензія на один проєкт на рік? До речі, вартість ліцензії —  близько $ 50 тис. на п’ять років.

Відповідей на ці запитання немає. Фінальне слово буде за новим регуляторним органом у сфері азартних ігор — Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей.

Сірі оператори

Їх можна розділити на дві категорії: невеликі нелегальні бізнеси та великі учасники ринку з багаторічною присутністю та сильним брендом. Перед першими постає вибір: залишатись у такому статусі під ризиком, припинити бізнес чи об’єднуватись з іншими операторами та разом отримувати ліцензію і організовувати спільний проєкт. Другі вибору, ймовірно, не мають: єдиний шлях — ліцензований оператор. 

Зазначу, проте, що в обох випадках важливим фактором розвитку ринку азартних ігор буде активність держави в реалізації законодавчих норм. Після першого невдалого голосування за Закон правоохоронні органи показали спроможність активно займатись запровадженням заборон, коли за кілька днів величезна кількість напівлегальних гральних залів була закрита, а вивіски зникли з вулиць. Якщо Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей матиме такі ж наміри до реалізації норм Закону, можна очікувати, що залишатися в тіні стане занадто дорого вже через кілька років.

Замість висновків 

Чи допоможе Закон Україні? Однозначно — так. Хоча в Законі чимало недоліків, а щодо багатьох його положень постають запитання, індустрія азартних ігор в Україні отримала шанс переродитись в одну зі сфер економіки сучасної країни. 

Звісно, не варто очікувати, що після першої виданої ліцензії та першого відкритого казино вся сфера азартних ігор стане сумлінним платником податків, а гравці завжди поводитимуться відповідально. Але погане регулювання видається кращим, аніж його повна відсутність.

Аліна Плющ,

партнер юридичної фірми Sayenko Kharenko